Всесприяння

На новий, 111й від народження Степана Бандери рік, я пропоную назву для стану, за який треба добре знати. Знати, розуміти, бути в цьому стані. В ідеалі — все життя пробути в ньому.

Мова йде про стан, коли всі дії людини отримують максимальну підтримку. Коли людині надаються всі ресурси, які вона хоче застосовувати. У цьому стані людина говорить: “всі умови для роботи в мене є, я обмежена лише власними здібностями”.

Згадайте, коли Ви були у такому стані; особливо — приємні моменти, з ним пов’язані.

Я пропоную називати цей стан всесприянням, бо у ньому — все нам сприяє. Мабуть, існує багато інших назв у різних мовах — розкажіть за них! Але ж головне — не назва, а поняття. Якщо люди матимуть таке поняття, часто звертатимуться до нього — це допомагатиме досягати такого хорошого стану. Якщо знати, які у світі хороші місця є, більша імовірність у них потрапити. Набагато важливіше знати про стани — вони теж досягаються залежно від того, що ми про них знаємо.

Отже, я Вам бажаю перебувати у стані, коли вся Ваша чудова діяльність здобуває щонайбільшої підтримки оточення.

Люди, які поруч — схвалюють, розумне радять, діляться своїми ресурсами.

Трапляються хороші збіги обставин.

Є до кого звернутися по допомогу в разі чого.

Нехай, може, і важко та незрозуміло щось у виконанні Ваших завдань, але все довкола сприяє. Завдання з великою імовірністю будуть дуже добре виконані, бо в умовах всесприяння Ваші здібності швидко збільшуються. Навіть якщо Ви щось не можете із того, що хочете зробити — скоро зможете, бо всі Вам допомагають.

Вас поважають за те, чим Ви займаєтесь.

Грошей достатньо. Можете собі дозволити все, що безпосередньо пов’язане із Вашими завданнями.

Є можливість відпочивати достатньо. Ідеальний відпочинок — це найліпша зміна корисної діяльности.

Ви знаєте, як багато Ви не знаєте, але постійно дізнаєтесь щось нове. А від того — велика радість. Від того те, що Ви робите — стає потрібнішим, ціннішим, унікальнішим. На добро і розум всього оточення, для Вашого та його розвитку. Тому все оточення Вам у всьому сприяє.

Уявіть цей стан та запам’ятайте його.

Будьте в ньому весь новий рік!

Літаюча тарілка над Харковом!

Тлумачний словник дає таке визначення слову “містифікація”: “Витівка, вигадка з метою ввести кого-небудь в оману жартома або зі злісним наміром”. Чи містифікація може бути добром? Як я зараз вважаю – лише у дуже виняткових обставинах як військові хитрощі. І до цих обставин всима силами треба не доводити. Але раніше я вважав інакше – тому що просто мало думав. Зараз я знаю, що це був одним із мої найгірших вчинків у житті – написати для “Комсомолки” оцю статтю:

(більше…)

Неволя України у творчості Панаса Мирного та Степана Руданського

Дивовижна за своєю актуальністю книжка. Дуже показово і надзвичайно жаль, що вона не набула масового поширення одразу, щойно була написана. У той же час виникають і серйозні питання та зауваження, які я викладу тут пізніше. Усих, хто любить мову та літературу, хто розуміє небезпеку московства, – запрошую читати! І, звичайно, чекайте на мою дисертацію 🙂 Там буде того ж самого спрямування, але ще куди цікавіше! 😉

Гроші – це важливо

Перекладачка Олеся Дзюма надіслала хорошу бібліоґрафію, бо там є Ріфкін. (По ньому був мій бакалаврський диплом і на тому, надіюся, взаєминам не кінець – мрію доперекладати і видати його книгу.) Бібліоґрафія називається “9 книг з економіки, які пояснять, чому добробут світу залежить від грошей”. Очевидно, спрямовано на тих ідеалістів, які не розуміють, наскільки на наше життя впливає економіка.

Згадується, як багато у чому правий ординець Михайло Федоренко розповідав, що дуже великою проблемою є недооцінювання багатьма розвиненими людьми роли грошей, “безсрібництво”. Така проблема теж є. Не така гостра і менш поширена, аніж перебільшення роли економіки, але є. Обидві проблеми мають спільний чинник – недостатнє розуміння законів економіки, як межує економічна сфера з іншими. На практиці для більшости людей – такі проблеми правильніше назвати, мабуть, і не економічними. А психолоґічними або духовними. Не знаючи власної психолоґії споживання, як би ми вчинили про тій чи іншій зміні нашого грошового та господарського укладу, ми схильні надмірно абстрагуватися від грошей. Інвестувати, особливо у сферу вічних цінностей – навчитися не так просто. У сучасному українському суспільстві до банку інвестувати більшість людей не вміють. У метро – багато років уже реклама злочинного “Форекса” і “квартира-студія – альтернатива депозиту”. Люди скаржаться на брак грошей. “Проґресивна інтеліґенція” (як би я хотів дізнатися, який відсоток!) – поводитися з ними не вміє. Моє життя і стосунки із грошима складалися так, що я дійшов до рівня “знаю, що нічого не знаю”. Тому вирішив написати цю статтю.

19.09.2019 прилітав до ХНПУ проф. Асмут. Давав лекцію за Фіхте і Шада. Однією з думок її була така, що їхню філософію не можна забувати, бо то – противага (ну або ж доповнення!) до сучасної економікоцентричної педаґоґіки. Я питаю в кінці лекції: “Що Ви думаєте про майбутнє економікоцентричної системи освіти?” Асмут, трохи спантеличено: “Вона є провідною зараз, буде такою і в майбутньому”.

Мене дратує такий матеріалізм. Але ж, за пів години ловлю себе я, – я сам цьому весь час вчу. За добу до того я розповідав першокурсникам кооперативного коледжу, що “для того, щоби грошей багато заробити – треба займатися улюбленою справою.” І показував їм п’ятсот гривень: “Коломойського на грошах не намалювали і не намалюють. Пінчука, Порошенка і Зеленського не намалюють. Нас із вами, скоріше за все, не намалюють. А намалювали Сковороду і Лесю Українку.”

Так що хай економіка буде в центрі, якщо так воно вже виходить у теперішнього людства. Наше завдання – не забувати, хто нагорі. Заробимо багато грошей, купимо собі будь-які умови для досліджень, подякуємо Григорію та Лесі. Багато можуть дати лише багаті. Тому, починаючи із власної психолоґії споживання і заробляння, закликаю оптимізувати всі витрати і прибутки, не уникати дивитися на гроші як на показник власної ефективности.

“Психолоґія” грошових справ, зокрема, визначається таким чинником, який хороші (!) москалі з “Бізнес-молодости” назвали рівнем норми. Це стандарт споживання людини. Чим він вищий, тим на більші заробітки налаштована підсвідомість (наче термореґулятор у приміщенні). Хлопці з “БМ” дуже розумні, вони колись казали, що існує “ціннісний рівень норми”. Це, спрощено кажучи, – стандарт моралі. Наприклад, відвідувачі цього сайту і згадані на ньому високодостойні особи ніколи не купують російські товари, навіть якщо це дуже вигідно з точки зору “голого економічного розрахунку”. Для брахманів, які за природою своєю з презирством ставляться до матеріальних благ та цінують їх лише як засіб підвищення рівня усвідомлення та суспільних перетворень, дуже важливо спиратися на ціннісний рівень норми. У тому числі для здобуття більшої кількости грошей, які допомагають робити корисні справи. Хорошим знаком для перебудови підсвідомості на грошовий лад є ситуація, коли людина запалюється чимось, що по грошах важко собі дозволити. Зараз “Чорна п’ятниця” – вакханалія суспільства споживання. А я – засумував від того, що не зміг дозволити собі “Внесок від 5000 грн. Екскурсія до редакції Слідства.Інфо або обід/вечеря з членами команди. Плюс фірмове худі.” Сублімую цей сум. Піду зароблю грошей.

Далі мова піде за одну дуже важливу подію зі світу фінансів. 25го Жовтня ввели в обіг банкноту номіналом тисяча гривень. Я більше не зможу казати, що “Сковорода зображений на найдорожчій банкноті”.

На жаль, я зараз не можу дослідити, які люди і як визначали, хто буде намальований на наших грошах. Але, погодьтеся, це надзвичайно цікаво!

Від атома до мови

Приклад, як двоє видатних науковців захоплювалися у юнацтві ядерними технолоґіями, але потім обрали мовознавство. Як важливо перейти на іншу спеціальність, якщо розумієш, що це не твоє. Про вибір факультету, мови слов’ян, давність української мови та руйнівний вплив мови москалів – читайте і слухайте радіопередачу “Піфагорове Дерево.”

(більше…)

Що ми святкуємо 23-го Травня?

Сьогодні досить визначний день. Народна приказка говорить: “що не день — то свято”, не можна знати усіх великих подій на кожну дату. Але у році є декілька днів, на які випадає двоє чи більше свят. До них відноситься зокрема і 23-го Травня. Які це патріотичні свята?

(більше…)

Ми знайшли Вас, Валентине Дмитровичу!

П’ятдесят п’яті роковини Валентина Отамановського.

Я орґанізував пам’ятну акцію та говорив на ній ось що:

  • У країні безліч політичних партій, які називають себе патріотами і кілька таких, що називають себе націоналістами. Жодна із них не привела нас на могилу великого діяча націоналістичного руху. Вони самі туди не ходять, вони за неї і не знають. І не я насправді привів, і навіть не “Просвіта”. Привели науковці, які зберегли і відновлюють пам’ять про велику людину. Від науковців цілком залежала і залежатиме доля людства завжди. До могили нас привів проф. Ігор Робак, з яким мене після крутянської акції познайомив доц. Вадим Золотарьов.
  • Я дізнався за Отамановького з Вікіпедії приблизно рік тому і випадково. Хоча слухав курс гісторії кілька разів у різних місцях, немало і понад це читав. У нашій культурі, у сприйнятті нашої гісторії – дуже великі білі плями.
  • Отамановський точно важливіший і позитивніший за Грушевського. Тоді переважна більшість були за те, щоби Україна була у складі Російської Федерації. Отамановський був різко проти. Він один з небагатьох і з найбільшою ефективністю боровся за справжню Україну. Але ніхто не говорить про це. Звідси і білі плями.
  • Очолював абсолютно вирішальне у нашій гісторії “Братство самостійників”, зробив внесок рівня Міхновського та Петлюри у створення українського війська, бився під Крутами. Є підстави вважати, що фактично він створив Центральну Раду. Але в ній йому не давала говорити більшість, для якої важливо було залишитися під окупацією орди.
  • Був дуже відомим та авторитетним на той час, але потерпав від автономістів та скоропадчуків. Очолював видавництво, багато писав і перекладав. Такого, що підвищувало рівень усвідомлення та патріотизму. А значить – віддаляло від росії. Був, як і майже всі тоді, соціалістом.
  • Повернувся до Радянської України і надзвичайно плідно працював як краєзнавець у Вінниці. Володіючи всією основною інформацією про Степана Руданського, зумів домогтися його увічнення! Був засуджений за справою “Спілки визволення України”. Судячи з усього – перехитрував радянську систему, достойно зберіг себе й усвідомлено сіяв те, що зараз нам дасть справжню незалежність.
  • Не декомунізація була необхідна. Отамановський і популярний нині Болбочан, і безліч інших видатних українців – стояли на лівих політичних позиціях. Необхідна демосковізація. Нічого нас із Московію пов’язувати не повинно. Московія впливала завжди вкрай згубно. Валентин Отамановський розумів це ще тоді. Ми відчуваємо полегшення від декомунізації, тому що вона опосередковано звільняє від москалів.
  • Нам випала честь і радість, що Валентин Отамановський устиг стати харківцем. Він непогано вивчений, по ньому давно була захищена дисертація у Вінниці. Завдяки Ігорю Робаку ми можемо вивчати життя цієї великої людини. Силами “Просвіти” та інших патріотичних орґанізацій Отамановський має зайняти одне з найвищих місць у пантеоні національних героїв.

Слава Україні!