“Балта” Степана Руданського у поданні Миколи Сиваченка та актуальність цього вірша

Це тези, опубліковані в Український світ у наукових парадигмах: Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. — Харків : ХІФТ, 2020. — Вип. 7. — 211, [1] с., с. 200-203. Наведена на цьому сайті версія не містить дрібних правок, котрі увійшли до друкованого варіанту з волі редактора; з іншого боку – містить те, що до збірника не увійшло. Це дорогоцінний автоґраф вірша та його вичитка, а також електронна таблиця, котра містить в собі всі проміжні результати антиросійського соціально-літературного опитування.

У майбутньому на цій сторінці я розміщатиму додаткові дослідження, пов’язані саме із цим дивовижним віршем.

Присвячую цю публікацію 112й річниці Великого Гетьмана Степана Бандери та 187й річниці Великого Поета Степана Руданського.

Твори та постать Руданського багато досліджувалися та популяризувалися. Але, здебільшого, під сильним впливом цензури. Який це був вплив за структурою і розподілом у часі — має бути предметом окремого дослідження. Але зараз уже ми наблизилися до думки, що головну роль відіграла самоцензура від страху покарання. Обґрунтування цього на підставі аналізу повного корпусу віршів, з оприлюдненням п’яти віршів з архіву, котрі раніше не публікувалися взагалі, я надав у попередніх публікаціях [1; 2].

Одним із найбільших дослідників творчости Степана Руданського за весь час став Микола Єфремович Сиваченко — український літературознавець, фольклорист та орґанізатор науки другої половини двадцятого століття, член-кореспондент АН УРСР.

Ця публікація присвячена згадці замовчуваного при радянській владі вірша “Балта” у моноґрафії Миколи Сиваченка [3], котра була перевидана уже при незалежності [4]. Вона стала класикою руданськознавства, тому я вже готую дослідження, присвячене доповненням і виправленням у перевиданні. Але стосовно “Балти” різниці не виявлено. Цей вірш згадується отак: “Про людську гідність, про відсіч кривдникам не думає й герой гуморески Руданського “Балта”[5] — старенький дід, який проявляє дурну ініціативу — покірно лягає під солдатські канчуки” [3, 22; 4, 39]. Детальний аналіз контексту, в якому у Сиваченка перебуває “Балта” й інших прикладів звідтіля — варті окремого літературознавчого дослідження. Сиваченко споріднює “Балту” з тими творами Руданського та не Руданського, де описується представник низового люду, котрий здеґрадував в умовах імперії та втратив гідність.

Ця робота розглядає передусим мовний, а не літературний аспект сиваченкової характеристики головного героя “Балти”. Таким чином перевіряється гіпотеза: Микола Сиваченко в радянських умовах знайшов спосіб привернути увагу до “забороненого” вірша, для цього йому довелося відхилитися від критеріїв науковости. Для перевірки гіпотези було застосовано наступний мовний експеримент. Характеристика діда з моноґрафії Сиваченка зводиться до двох слів: “дурний” та “покірний”. Далі на сім сотень емейлів, котрі належать переважно науковцям різних поглядів та волонтерам, розсилається анкета з віршем і проханням охарактеризувати діда у двох словах. З огляду на практичну недоступність тексту “Балти” в академічних виданнях та важливість володіння ним для правильного розуміння цієї публікації, наводжу текст вірша повністю.


Змонтована з двох знімків фотокопія рукопису Степана Руданського.

ІЛ НАНУ Ф-63.Оп-14.61-Зв, Ф-63.Оп-14.62.

54. Балта.


Захтивъ москаль нашу Балту

По московськи зваты…

Давай быты въ барабаны,

Всюды выклыкаты…

Що вже Балта, тай не Балта,

Якось гинше звется…

Народъ чуе, та дывуе…

Якъ зъ дурня сміется.

“Колы Балта вже не Балта

Кажуть нашы всюды. –

То зъ дурнымы москалямы

Въ насъ путя не буде!..”

Незабаромъ торговыця

Въ Балти наступала…

Москва всюды по дорогахъ

Чортомъ поставала…

Що христянинъ якый иде

То москвай й спыняе…

“Какъ завётся этот город?..”

З ризкою пытае…

Тилько скаже, що се Балта;

Пропаща година…

Якъ худобу москва вража

Сиче хрыстянына…

Ишовъ якыйсь дидъ старенькый.

Москва запыняе…

“Какъ завётся этот город?..”

Старого пытае…

А старый пиднявъ свытыну,

На земли поклався…

“Та бый, каже, бисивъ сыну,

Тилько не пытайся!..”_


15. Апрѣля.

Анкетованим пропонувалося написати будь-які, але лише два слова, котрі були би їхньою характеристикою діда. Також анкета враховувала належність респондентів до філолоґічної спільноти. Основною метою анкетування було з’ясувати, наскільки збігається дідова характеристика читачів (та філолоґів зокрема!) із характеристикою Миколи Сиваченка. Дуже огрублено — чи був Сиваченко об’єктивним.

Анкету заповнило 59 осіб. [по завершенні опитування відображався, зокрема, текст: “Дуже дякую за участь в опитуванні “Балта”, присвяченому 88-м роковинам штучного голодомору, влаштованого москалями!”] Необроблені результати анкетування та всі стадії обробки викладено у відкритий доступ [7] [вони саме на цій сторінці, в кінці]. Попри невелику вибірку, вони можуть наштовхнути на виявлення багатьох закономірностей. Зараз же обсяг і спрямування цієї публікації визначає найпростішу їх обробку:

1. Розділяються відповіді філолоґів та нефілолоґів. Виходить 20 перших та 39 других;

2. Вилучаються відповіді, котрі було дано із порушенням умов опитування. Піддаються нормалізації (тобто корекції з мінімальною зміною смислу для уніфікації та спрощення обробки) дуже подібні відповіді. Залишається 19 від філолоґів та 36 від нефілолоґів;

3. У кожній ґрупі пари відповідей розриваються та підраховується кількість кожного запропонованого слова. Робиться один виняток — “хитромудрий” розділяється на хитрий і мудрий, оскільки в цьому дослідження умова обмежитися двома словами була введена суто для простоти обробки. Виходить, що філолоґи дали 24 характеристики, а нефілолоґи — 43. Слід зазначити, що обидві ґрупи містять щонайменше 10 однакових слів;

4. У ґрупах респондентів-філолоґів та нефілолоґів підраховується вжиток словесних характеристик героя, близьких до характеристики Сиваченка та протилежних. Характеристики, котрі важко вписуються у цю дихотомію — відсікаються. Таким чином: у філолоґів виявилося 19 слів (враховуючи повторні – 29). 4 (зневіренний, раб, смиренний, хохляка) трапляються по одному разу та можуть бути оцінені як збіг із характеристикою Сиваченка. 15 (25) — проти характеристики Сиваченка: відчайдушний (3), мудрий (3), гордий (2), незламний (2), нескорений (2), патріот (2), принциповий (2), самовідданий (2), гідний, мужній, ріднолюбивий, свідомий, сміливий, твердий, чесний.

У нефілолоґів: 32 слова (враховуючи повторні — 54). 13 згадок на користь характеристики Сиваченка (8 слів — покірний (4), раб (2), терпило (2), зневірений, малорос, манкурт, самопринижений, хохол). 41 згадка — не на користь. Це 24 слова: мудрий (7), патріот (4), гордий (2), нескорений (3), безстрашний (2), вільний (2), козак (2), незламний (2), вільнодумець, впертий, гарний, жертовний, зневажливий, кмітливий, незалежний, правдолюб, принциповий, прозорливий, самобутній, Сковорода, стійкий, українець [це слово в цьому контексті вважається за протилежність до слова “хохол”], характерник, чесний).

Таким чином лише біля 14% представників філолоґії серед респондентів сприймає старенького діда з вірша “Балта” таким чином, як його подає Микола Сиваченко. А от серед нефілолоґів — 24%. І там і там — явна меншість.

Висновки. Оскільки переважна більшість читачів надала характеристику персонажа протилежну до сиваченкової, вірогідно, що гіпотеза дослідження підтверджується. Тим же часом присутня помітна кількість відгуків і споріднених з характеристикою Миколи Сиваченка. Але він, через доступ до стародруків та архіву, мав знати, що Руданський — системний москвофоб і “Балта” є лише одним із багатьох творів антиросійського спрямування. Тому, скоріше за все, в дійсності Сиваченко не сприймав героя вірша як “терпилу”, але використав можливість його так розуміти заради введення в науковий обіг цінного твору, раніше вилученого звідтіля імперською “культурою”.

Отримані за допомогою опитування висновки не можна вважати безумовними — час, місце та обставини Сиваченка могли впливати так, що справді сприймалося все інакше. В умовах звільнення від жорстокої імперії ми можемо вільно сперечатися з Миколою Сиваченком: “Балта” стоїть не в одному ряду з “Лошаком” та “Надгородою”, а разом із творами “Смерть козака”, “Московська пуга”, “Турецька кара”. І головний герой її — близький не до “русскаго человека” “Анкідіна Тимофєєва — героя оповідання В. Слєпцова “Ночлег”” [3, 22; 4, 39], а до довженківського Демида Запорожця.

Список використаних джерел

  1. Алексєєв Ігор. Нові вірші з архіву Степана Руданського. Онтологічні виміри сучасної філології: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 24-25 вересня 2020 р. – Київ: Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2020. – 116 с. С. 6–14.
  2. Алексєєв Ігор. Світогляд і спадок Степана Руданського – відкриття цілісної картини. Політики пам’яті української культури : Збірник тез та матеріалів всеукраїнської наукової конференції (ОКЗ “Національний літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди”, 20 травня 2017 року). Харків : Майдан, 2017. С. 9–12.
  3. М. Є. Сиваченко. Студії над гуморесками Степана Руданського. Київ, “Наукова думка”, 1979
  4. Сиваченко М.Є. Студії над гуморесками Степана Руданського (порівняльно-культурологічний аспект)/ Відповідальний редактор І.О.Дзеверін; упорядкування Г.М.Сиваченко; передмова П.М.Федченка. — Київ: “Наукова думка”, 1995. — 448 с.
  5. Твори Степана Руданського. — Львів, 1908. — Т.3. — С.33-34 за [4]
  6. Руданський Степан. Усі твори в одному томі / Уклад. і авт. передмови Г. Латник . Київ : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005 . 520 с., С.50-51.
  7. Сайт Ігора Алексєєва — “Балта”. http://ihor.aleksejev.slobozhanshyna.in.ua/balta/

PDF як в академічному виданні, з усима редакторськими правками

Сімдесят вісім років від створення УПА

Вітаю дорогих однодумців із великим святом. Нарешті підготував для нас усих довгоочікуваний подарунок. Велика подяка товаришам, які допомагали!

До Вашої уваги – тепер електронна версія однієї з моїх найулюбленіших книжок. Вона має безцінне ідеолоґічне значення. Припускаю, що можуть бути ще досконаліші книжки такого спрямування, але вони мені невідомі. Тому стверджую: коли цю книгу зроблять обов’язковою у шкільній проґрамі, значить влада – наша.

Через людські негаразди книжку довелося сканувати і розпізнавати, теперішня її версія містить якусь кількість помилок. Але трошки згодом я заміню файл на бездоганний. Якщо схочете допомогти у вичитуванні – пишіть про виявлені помилки.

Всі патріоти – це Захисники України. Великого щастя всим нам. А особлива шана і підтримка щоденними ділами – героям, які не уникали боронити Україну зі зброєю.

Читайте і поширюйте чудову книжку.

Слава Україні!

Христан Г. П., Вірність. – Івано-Франківськ: Тіповіт, 2012. – 128 с

Чудові й майстерно написані оповідання Галини Христан! Їх би мав прочитати кожен школяр! – Іван Ющук

Ірина Фаріон за Степана Руданського

Один із дуже небагатьох задовільних матеріалів про Степана Руданського – це інтерв’ю на парламентському телеканалі Ірини Фаріон. Можна припустити, що зацікавилася Фаріон Руданським приблизно у той же час, що і я. Або – щонайбільше на три роки пізніше. Очевидно, що завдяки тому ж самому виданню. Я одразу зрозумів, що Фаріон сприймає Руданського точно так же, як і я. Мені навіть здається, що за інших обставин вона писала би таку ж саму, як і я зараз, дисертацію. Але у неї – клопоти зараз масштабніші, а інтерв’ю щодо Руданського – справді дуже варто не тільки дивитися, але й популяризувати, вводити до академічного обігу. Фаріон (це на неї не схоже!) пом’якшила москвофобію Руданського та багато інших цікавих моментів. Але передала загальну й цілісну картину. Вийшов чудовий матеріал! Величезна подяка панові Михайлові Жадану за транскрибування цього відео. Дивіться, читайте, поширюйте!

Ведуча:

  • Вітаю глядачів парламентського телеканалу «Рада». В ефірі програма «Велич особистості» і сьогодні будемо говорити про автора знаменитих співомовок, однієї із найулюбленіших книжок чи не кожної української родини – Степана Руданського. Про поето-лікаря і українського Рабле – згадуємо з професоркою, доктором філологічних наук Іриною Фаріон.

(більше…)

ОДВІЧНА МРІЯ ПРО ВІЛЬНУ КУЛЬТУРУ

Мамалуйна контрольна робота у Каразіна. Один із небагатьох моїх філософських текстів, які я вважаю вдалими і яким пишаюся. Дуже хочеться вірити, що комусь цей текст поможе аж до прямого впливу на практику.

(більше…)

Всесприяння

На новий, 111й від народження Степана Бандери рік, я пропоную назву для стану, за який треба добре знати. Знати, розуміти, бути в цьому стані. В ідеалі — все життя пробути в ньому.

Мова йде про стан, коли всі дії людини отримують максимальну підтримку. Коли людині надаються всі ресурси, які вона хоче застосовувати. У цьому стані людина говорить: “всі умови для роботи в мене є, я обмежена лише власними здібностями”.

Згадайте, коли Ви були у такому стані; особливо — приємні моменти, з ним пов’язані.

Я пропоную називати цей стан всесприянням, бо у ньому — все нам сприяє. Мабуть, існує багато інших назв у різних мовах — розкажіть за них! Але ж головне — не назва, а поняття. Якщо люди матимуть таке поняття, часто звертатимуться до нього — це допомагатиме досягати такого хорошого стану. Якщо знати, які у світі хороші місця є, більша імовірність у них потрапити. Набагато важливіше знати про стани — вони теж досягаються залежно від того, що ми про них знаємо.

Отже, я Вам бажаю перебувати у стані, коли вся Ваша чудова діяльність здобуває щонайбільшої підтримки оточення.

Люди, які поруч — схвалюють, розумне радять, діляться своїми ресурсами.

Трапляються хороші збіги обставин.

Є до кого звернутися по допомогу в разі чого.

Нехай, може, і важко та незрозуміло щось у виконанні Ваших завдань, але все довкола сприяє. Завдання з великою імовірністю будуть дуже добре виконані, бо в умовах всесприяння Ваші здібності швидко збільшуються. Навіть якщо Ви щось не можете із того, що хочете зробити — скоро зможете, бо всі Вам допомагають.

Вас поважають за те, чим Ви займаєтесь.

Грошей достатньо. Можете собі дозволити все, що безпосередньо пов’язане із Вашими завданнями.

Є можливість відпочивати достатньо. Ідеальний відпочинок — це найліпша зміна корисної діяльности.

Ви знаєте, як багато Ви не знаєте, але постійно дізнаєтесь щось нове. А від того — велика радість. Від того те, що Ви робите — стає потрібнішим, ціннішим, унікальнішим. На добро і розум всього оточення, для Вашого та його розвитку. Тому все оточення Вам у всьому сприяє.

Уявіть цей стан та запам’ятайте його.

Будьте в ньому весь новий рік!

Літаюча тарілка над Харковом!

Тлумачний словник дає таке визначення слову “містифікація”: “Витівка, вигадка з метою ввести кого-небудь в оману жартома або зі злісним наміром”. Чи містифікація може бути добром? Як я зараз вважаю – лише у дуже виняткових обставинах як військові хитрощі. І до цих обставин всима силами треба не доводити. Але раніше я вважав інакше – тому що просто мало думав. Зараз я знаю, що це був одним із мої найгірших вчинків у житті – написати для “Комсомолки” оцю статтю:

(більше…)

Неволя України у творчості Панаса Мирного та Степана Руданського

Дивовижна за своєю актуальністю книжка. Дуже показово і надзвичайно жаль, що вона не набула масового поширення одразу, щойно була написана. У той же час виникають і серйозні питання та зауваження, які я викладу тут пізніше. Усих, хто любить мову та літературу, хто розуміє небезпеку московства, – запрошую читати! І, звичайно, чекайте на мою дисертацію 🙂 Там буде того ж самого спрямування, але ще куди цікавіше! 😉

Гроші – це важливо

Перекладачка Олеся Дзюма надіслала хорошу бібліоґрафію, бо там є Ріфкін. (По ньому був мій бакалаврський диплом і на тому, надіюся, взаєминам не кінець – мрію доперекладати і видати його книгу.) Бібліоґрафія називається “9 книг з економіки, які пояснять, чому добробут світу залежить від грошей”. Очевидно, спрямовано на тих ідеалістів, які не розуміють, наскільки на наше життя впливає економіка.

Згадується, як багато у чому правий ординець Михайло Федоренко розповідав, що дуже великою проблемою є недооцінювання багатьма розвиненими людьми роли грошей, “безсрібництво”. Така проблема теж є. Не така гостра і менш поширена, аніж перебільшення роли економіки, але є. Обидві проблеми мають спільний чинник – недостатнє розуміння законів економіки, як межує економічна сфера з іншими. На практиці для більшости людей – такі проблеми правильніше назвати, мабуть, і не економічними. А психолоґічними або духовними. Не знаючи власної психолоґії споживання, як би ми вчинили про тій чи іншій зміні нашого грошового та господарського укладу, ми схильні надмірно абстрагуватися від грошей. Інвестувати, особливо у сферу вічних цінностей – навчитися не так просто. У сучасному українському суспільстві до банку інвестувати більшість людей не вміють. У метро – багато років уже реклама злочинного “Форекса” і “квартира-студія – альтернатива депозиту”. Люди скаржаться на брак грошей. “Проґресивна інтеліґенція” (як би я хотів дізнатися, який відсоток!) – поводитися з ними не вміє. Моє життя і стосунки із грошима складалися так, що я дійшов до рівня “знаю, що нічого не знаю”. Тому вирішив написати цю статтю.

19.09.2019 прилітав до ХНПУ проф. Асмут. Давав лекцію за Фіхте і Шада. Однією з думок її була така, що їхню філософію не можна забувати, бо то – противага (ну або ж доповнення!) до сучасної економікоцентричної педаґоґіки. Я питаю в кінці лекції: “Що Ви думаєте про майбутнє економікоцентричної системи освіти?” Асмут, трохи спантеличено: “Вона є провідною зараз, буде такою і в майбутньому”.

Мене дратує такий матеріалізм. Але ж, за пів години ловлю себе я, – я сам цьому весь час вчу. За добу до того я розповідав першокурсникам кооперативного коледжу, що “для того, щоби грошей багато заробити – треба займатися улюбленою справою.” І показував їм п’ятсот гривень: “Коломойського на грошах не намалювали і не намалюють. Пінчука, Порошенка і Зеленського не намалюють. Нас із вами, скоріше за все, не намалюють. А намалювали Сковороду і Лесю Українку.”

Так що хай економіка буде в центрі, якщо так воно вже виходить у теперішнього людства. Наше завдання – не забувати, хто нагорі. Заробимо багато грошей, купимо собі будь-які умови для досліджень, подякуємо Григорію та Лесі. Багато можуть дати лише багаті. Тому, починаючи із власної психолоґії споживання і заробляння, закликаю оптимізувати всі витрати і прибутки, не уникати дивитися на гроші як на показник власної ефективности.

“Психолоґія” грошових справ, зокрема, визначається таким чинником, який хороші (!) москалі з “Бізнес-молодости” назвали рівнем норми. Це стандарт споживання людини. Чим він вищий, тим на більші заробітки налаштована підсвідомість (наче термореґулятор у приміщенні). Хлопці з “БМ” дуже розумні, вони колись казали, що існує “ціннісний рівень норми”. Це, спрощено кажучи, – стандарт моралі. Наприклад, відвідувачі цього сайту і згадані на ньому високодостойні особи ніколи не купують російські товари, навіть якщо це дуже вигідно з точки зору “голого економічного розрахунку”. Для брагманів, які за природою своєю з презирством ставляться до матеріальних благ та цінують їх лише як засіб підвищення рівня усвідомлення та суспільних перетворень, дуже важливо спиратися на ціннісний рівень норми. У тому числі для здобуття більшої кількости грошей, які допомагають робити корисні справи. Хорошим знаком для перебудови підсвідомості на грошовий лад є ситуація, коли людина запалюється чимось, що по грошах важко собі дозволити. Зараз “Чорна п’ятниця” – вакханалія суспільства споживання. А я – засумував від того, що не зміг дозволити собі “Внесок від 5000 грн. Екскурсія до редакції Слідства.Інфо або обід/вечеря з членами команди. Плюс фірмове худі.” Сублімую цей сум. Піду зароблю грошей.

Далі мова піде за одну дуже важливу подію зі світу фінансів. 25го Жовтня ввели в обіг банкноту номіналом тисяча гривень. Я більше не зможу казати, що “Сковорода зображений на найдорожчій банкноті”.

На жаль, я зараз не можу дослідити, які люди і як визначали, хто буде намальований на наших грошах. Але, погодьтеся, це надзвичайно цікаво! Напишіть мені, якщо знаєте “внутрішню кухню” розробки дизайну наших платіжних засобів – особливо мене цікавить ідеолоґічна складова. Власне за неї і хочу дещо сказати. Вернадський-то був за росію. Наслідки цієї ідеолоґічної диверсії накопичуватимуться з кожним днем до тих пір, поки не відбудеться повна демосковізація, принамні, України. Я не можу зараз передбачити їх масштаб і тривалість, але що українська державність не виграє від почеплення її антаґоніста на найдорожчу банкноту – це 100%. І 99 зі ста, що ті, хто це придумав, розуміли, що роблять. Це було при Порошенку, а не при януковичі.

1000 грн буде в обігу надзвичайно довго. Можливі варіанти, що буде далі:

  1. Вернадського приберуть з наступної версії банкноти (такого або не буває взагалі, або одиничні випадки за всю гісторію людства).
  2. Перероблять всі банкноти у випадку Культурної Революції (саме до цього я закликаю, але ж будь-якій адекватній людині зрозуміло, що це вкрай складно і зараз реальні підстави на це відсутні).
  3. Інфляція забере 1000 грн.
  4. Скасують українську національну валюту (скоріше за все, це буде входження до еврозони; за суттю, масштабом і ймовірністю в оглядному майбутньому – це теж “культурна революція”, але імпортна, типу більшовицької).

Ну і на завершення: Роман Кушнір радить перейматися інвестиціями лише тоді, коли навчилися системно заробляти. Перші три інвестиційні інструменти – “загашник” готівки на два-три місяці спокійного життя, депозит у банку, страхування. Вернадської банкноти станом на кінець 2020го року я жодного разу зблизька не бачив; не сумую. А зі “слідством.інфо” ми так подружилися, що вони і як дрібному спонсору раптово зробили мені чудові подарунки, запросили мене до офісу на чаювання.

Заробляйте побільше грошей, щоби вони поганим людям не дісталися; витрачайте їх на кращу версію себе та на підтримку того, що найбільше сприяє розвитку.