Згадки про Ромула і Рема (інтерв’ю в Олега Конотопцева)

thumb-politaktiv-210x211-2k8LУсим відомий зі школи міт про те, що коли двоє леґендарних братів заснували Рим, старший невдовзі вбив молодшого. Існують різні пояснення – чому, але по суті через суперечку, де мають бути чиї кордони. У день перемоги СРСР над Третім Райхом згадується сказання про двох братів через величезну подібність між цими двома державами. Я вирішив, що краще, аніж писати власні міркування про це, взяти інтерв’ю в авторитетної людини – своїми думками із нами цього разу поділиться гісторик за освітою, кандидат наук з державного управління, доцент Олег Конотопцев.

– Вже давно святкування перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні перетворилося на обрядовий ритуал, який бездумно повторюється з року в рік. А останнім часом до цього додаються істеричні нотки, крізь які проглядається відчайдушне намагання влади (як «помаранчевої», так і теперішньої) приховати ностальгуванням за «старими часами» власну неспроможність реально покращати життя. Між тим, ретельний аналіз сухих фактів, вивільнений від опіки правлячої партії, дозволяє зовсім по-новому трактувати саму цю війну та події, що їй передували.
Всім відомі «офіційні» винуватці Другої Світової війни – Німеччина, Італія Японія. І ні в кого не виникає підозри у дивному співпадінні «призначених» винних з тими, хто цю війну програв. Але якщо детально розглянути події перших років тієї війни (до початку Великої Вітчизняної), то бере великий сумнів щодо такого вузького кола винуватців.
– Вузького кола – тільки для тих людей, які піддалися радянській та пострадянській пропаґанді. 1 липня 2009 р. Парламентська Асамблея ОБСЄ осудила комуністичний режим та прирівняло його до нацистського, згідно тієї ж постанови щороку, у день підписання пакту Молотова-Ріббентропа відзначається Міжнародний день пам’яти жертв тоталітаризму.
– Влітку 1939 р., поки одинока Японія на Ханхин-Голі (а за рік до того – на Хасані) несміливо промацувала військову потужність Радянського Союзу, на іншому краю Євразії Гітлер ганебно змовлявся зі Сталіним стосовно перерозподілу старої Європи. 23 серпня, коли ще гриміла канонада далекосхідних боїв, було укладено пакт Молотова-Ріббентропа про узгодження агресивних дій радянського та нацистського режимів у Східній Європі. А далі все пішло – як в дуже динамічній комп’ютерній грі.
1 вересня 1939 р. Німеччина нападає на Польщу. Радянський Союз в цей момент воювати не може – на Сході триває конфлікт з Японією. Але за два тижні (15 вересня) з японцями укладається перемир’я, а ще за два дні (17 вересня) радянські війська вступають до Польщі. За одинадцять днів після цього (28 вересня) підписується радянсько-німецький договір про дружбу та кордони.
Через місяць – 30 листопада 1939 р. – Радянський Союз нападає на Фінляндію (яка за пактом Молотова-Ріббентропа перебувала в сфері радянських «інтересів»). Через сто з лишнім днів запеклих боїв – 12 березня 1940 р. – ця «Зимова війна» закінчується. А менше ніж за місяць (9 квітня) Гітлер окупує Данію та вторгається до Норвегії. Дивна узгодженість, як на той час, коли ще не було ні Internetу з його електронною поштою, ні міжнародних телефонних ліній, а із засобів швидкого зв’язку був лише телеграф, яким дипломати не користувалися активно.
Далі – ще більш цікаві співпадіння та узгодженості. 10 травня 1940 р. Гітлер займає Люксембург, вторгається до Нідерландів, Бельгії та Франції. Останньою з усіх цих країн капітулює Франція – 22 червня. Але за тиждень до того (15-17 червня) Радянський Союз окупує всю Прибалтику, а рівно через тиждень після цього (28 червня) відторгає у Румунії Бессарабію та Південну Буковину. Знов таки, ніяких засобів швидкого зв’язку тоді ще не існує, а тому узгодити ці акції в режимі імпровізації просто технічно неможливо.
І тільки після того, як вся Північна Європа була поділена між Гітлером та Сталіним, «прокинувся» Муссоліні. 1 липня 1940 р. італійці зі своєї колонії в Північній Африці – Лівії – вторгаються до Єгипту (англійської «підмандатної території»), а 4 серпня – до Британського Сомалі на сході Африки. Лише за два місяці після того «прокидається» Японія – 23 вересня 1940 р. її війська вторгаються до Індокитаю. Тільки після цього (27 вересня) укладається Троїстий пакт, який зараз дозволяє «офіційно» звинуватити деяких агресорів у розв’язані Другої Світової війни. І вже після цього – 18 грудня 1940 р.– директивою Верховного головнокомандувача Вермахта № 21 було затверджено славнозвісний план «Барбаросса».
– Пане Олегу, Ви не згадали про «Вісь Берлін-Рим-Токіо», «Антикомінтернівський пакт». Це ж події 36 -37-го років.
– Ані Троїстий пакт, ані попередні угоди ефективно не виконувалися, тим часом, як співробітництво зі Сталіним ішло повним ходом. Троїстий пакт не почав діяти навіть за півроку після свого підписання: 9 березня 1941 р. італійці самостійно без німців вторглися до Ґреції. Тільки відчутні поразки південного союзника на півдні Європи змусили Гітлера включитися до розв’язаних Муссоліні авантюр: 31 березня Роммель рятує італійців від поразки в Африці, а в квітні німці допомагають італійцям «дозахопити» Югославію та Грецію. Всі ці дії відтермінували напад Німеччини на СРСР з 15 травня на 22 червня 1941 р.
Таким чином, чітко видно, що Радянський Союз, а не вони розпочали Другу Світову війну. Але після знищення всіх своїх ворогів (у межах доступності) вони почали війну один з одним. Наче два хижака, вони накинулися на жертву, а після того, як пошматували її, вони накинулися один на одного.
– Дві потвори варті одна одної – їхня подібність та спільність їхньої справи при всих суперечностях дозволяє називати їх «братніми країнами».
– В цьому контексті зовсім в іншому світлі постає Велика Вітчизняна війна. Вона стала наслідком сприяння нацистській Німеччині з боку Радянського Союзу (співучасть в аґресії, активне економічне співробітництво тощо). При цьому, сам Радянський Союз був одним з аґресорів, що розв’язали Другу Світову війну.

А що ж тоді являє собою День Перемоги Радянського Союзу над фашисткою Німеччиною? При цій ситуації якісь любителі активної дружби та пасивної любові з Росією можуть стверджувати, що Сталін врятував нас від Гітлера, а тому заслуговує на всепрощення. Але і це твердження не витримує об’єктивної оцінки. Оскільки за своїм характером німецький окупаційний режим та своя ріднесенька радянська влада мало чим відрізнялися одне від одного. За своєю методологію нацисти мало чим відрізнялися від більшовиків – обидва режими були тоталітарними. І нацисти, і більшовики вважали за прийнятне використання насильства як інструменту досягнення політичних цілей (війна у зовнішній політиці та терор і репресії у внутрішній). І ті, і інші активно практикували фізичне знищення тих, чиє існування визнавалося шкідливим або недоцільним (євреїв чи куркулів, політичних опонентів чи власних однопартійців). Тому ми вже і без всяких німців жили у великому концтаборі з казармовим режимом, непосильно працювали на велику ідею всесвітнього панування великої імперії та залишалися бідними та безправними.
Про те, що німецький окупаційний режим був не набагато жорсткіший, ніж радянська влада більшовиків, свідчить суха статистика. За чотири роки німецької окупації загинуло менше людей, ніж за один тільки 1933 рік, коли комуністи влаштували в УРСР штучний голод. А таких «голодоморів» було на Україні ще два: в 1922 та в 1947 рр. Якщо ж додати до цього політичні репресії, то «рахунок смертей» виходить зовсім не на користь переможців. Німецький режим був навіть менш нелюдяний – німці все ж таки спромоглися на кілька замахів на свого Фюрера, а радянський народ догідливо покорився «Вождю народів».
Таким чином, День перемоги це не тільки (та не стільки) привід для бездумних радощів. Ця дата змушує замислитися над нашим минулим, нашими звичками, нашим образом мислення. Далеко не завжди звичні речі є тим, що ми про них уявляємо. Дуже часто з різних причин (перш за все, через власну необізнаність) ми можемо помилятися. І це створює можливість для усіляких маніпуляцій нами на користь чиїхось політичних чи економічних інтересів. Особливо гостро це постає сьогодні, коли всіх нас намагаються змобілізувати та згуртувати навколо сфальшованих цінностей.
– Я Вам дуже вдячний. Сподіваюся, Ваші думки знайдуть багато вдячних читачів та викличуть чимало схвальних відгуків. Але більше за все я постараюся, щоби ці факти розкрили очі тим, хто цього потребує.

– Взаємно. У цій важливій справі Вам допоможе моя табличка:

ПОЧАТОК ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (перші два роки)
Дії Японії на Далекому Сході Дії Італії в Південній Європі та Африці Дії Німеччини в Західній Європі Дії Радянського Союзу в Східній Європі
8 травня – 15 вересня 1939 р.– військовий конфлікт з СРСР на р. Ханхин-Гол 1 липня 1940 р. – вторгнення до Еґипту 23 серпня 1939 р.– Пакт Молотова–Ріббентропа
1 вересня 1939 р.– напад на Польщу 17 вересня 1939 р. – напад на Польщу
28 вересня 1939 р.– радянсько-німецький договір про дружбу та кордони (нім. назва – «Про кордони та дружбу»)
9 квітня 1940 р.– окупація Данії та вторгнення до Норвегії 30 листопада 1939 р.-12 березня 1940 р.– «Зимова війна» СРСР з Фінляндію
10 травня 1940 р.– окупація Люксембурґа; 14 травня 1940 р.– капітуляція Нідерландів; 28 травня 1940 р.– капітуляція Бельґії; 22 червня 1940 р.– капітуляція Франції. 15-17 червня 1940 р.– окупація Естонії, Латвії та Литви; 28 червня 1940 р.– відторгнення від Румунії Бессарабії та Північної Буковини
23 вересня 1940 р.– вторгнення до Індокитаю 4 серпня 1940 р. –  вторгнення до Британського Сомалі
27 вересня 1940 р. – утворення Троїстого пакту
9 березня 1941 р. – вторгнення до Греції 18 грудня 1940 р.– затвердження плану «Барбаросса»
31 березня 1941 р. – контрнаступ Роммеля в Кіреніїці
17 квітня 1941 р.– захоплення Югославії
29 квітня 1941 р.– вторгнення до Ґреції

Як Ви бачите, шановні читачі, існують факти, свідками котрих були «наші діди, котрі воювали і все бачили». Друга світова війна та її наслідки – породжують величезну кількість запитань та проблем сучасности, ці проблеми стоять на горлі в українців. Тому із впевненістю можу сказати – справжня перемога лише попереду, а зараз ми повинні зробити для початку правильні висновки. Хтось нехай замислиться зайвий раз про своє ставлення до «перемоги», Радянського Союзу та комуністичної ідеолоґії. А хтось – про свою громадську активність, рівень майстерности переконувати та глибину бачення випробовувань, котрі стоять перед нашим народом. У будь-якому разу – до святкування ще далеко.

7.05.2011 (102)