СПОЖИВАЦТВО, МЕДИЦИНА ТА ВНУТРІШНІЙ СВІТ

Однією з проблем сучасности можна назвати всесвітню економічну систему, яка спричиняє нескінченний ріст виробництва у відповідь на нескінченний попит. Світоглядний рівень більшости людей значно поступається виробничим можливостям, через що переважає виробництво цінностей, які не сприяють гуманітарному розвитку. І така структура виробництва не сприяє збереженню довкілля, розвитку суспільства взагалі.
Ситуація влучно описана ізраїльським філософом Іцхаком Адізесом: «Стандарти життя зростають, а якість життя погіршується. У всіх є машини, але вихлопи забруднюють довкілля, що у свою чергу призводить до зростання захворювань. …Ризикну сказати, що раніше ви більше співали і сміялися. А ваші батьки були щасливіші за вас. Бідніші, але щасливіші. Більше — не означає краще. Хіба краще для вас, коли ви більше їсте? Зростання економіки подібне до стихійного лиха, воно знищує все довкола: воду, повітря, землю. Я упевнений, що ми вимірюватимемо успіх не економічним зростанням, а зміною людських цінностей. Тобто такими соціальними індикаторами як рівень злочинности, вагітність серед неповнолітніх, кількість розлучень та інфарктів. Економічне зростання як таке не потрібне».
Це висловлювання має безпосередню згадку про медицину. Можна цілком справедливо сказати, що у широкому смислі мова йде про здоров’я і лише про здоров’я – нерозумно побудована економіка, орієнтована лише на задоволення попиту, спричиняє порушення психогіґієни, гіґієни харчування та праци, розлади здоров’я через зіпсоване довкілля. Можна сказати, що споживацтво псує здоров’я не тільки людей, але і планети.
1996го року в США таке бачення проблеми було популяризоване завдяки сатиричній телевізійній проґрамі «Синдром достатку», за мотивами якої 2001го року публіцистом Джоном де Ґраафом, під впливом економіста Томаса Нейлора та еколоґа Девіда Уонна, була написана книга «Зажерство – епідемія всеспоживацтва». У назві книги було обіграно звукозбіг слів afluenza (зажерство) та influenza (ґрип).
Медицині разом з іншими науками випало боротися із наслідками споживацтва, а філософія разом з іншими науками та соціальними практиками працює над ідеолоґічною перемогою над цим явищем, над розробкою альтернативи. Основним об’єктом впливу наших зусиль повинен стати внутрішній світ людей, впливати на нього ми можемо через просвітництво та пропаґанду. Проствітництво – у даному випадку – підвищення гіґієнічної, економічної та еколоґічної ґрамотности суспільства; пропаґанда – вплив на ірраціональну частину психіки людей.
Кожен спеціаліст, який усвідомив свою відповідальність за наслідки ґлобального споживацтва (зокрема для здоров’я), повинен набути певного рівня обізнаности у цій проблемі. Для цього треба знати якнайбільше наслідків проблеми для людини (для медиків – це передусим гіґієнічні знання), для еколоґії, економіки. Володіючи розумінням проблеми, можна працювати над її вирішення як мінімум наступними шляхами:
Однією з філосфських основ медичної діяльности є афоризм Артура Шопенґауера: «Щастя людини на дев’яносто відсотків залежить від її здоров’я». Простота цього висловлювання може вмістити ідею вирішення більшости етичних та прикладних проблем медицини. Ця ідея полягає у тому, що краще профілактика, ніж лікування. Тож медики, окрім «симптоматичного лікування» «хвороби людства» у вигляді усування фізичних хвороб, породжених споживацтвом, мають вести профілактичну роботу. Це – популяризація гіґієнічних знань, які давали б розуміння, як можна споживати надміру без шкоди для здоров’я; як заробляти гіґієнічно, на яке харчування, дозвілля та на які речі варто витрачати гроші та час, щоби зберегти всі аспекти здоров’я. Цінним було би викриття споживацтва як причини погіршення еколоґії та використання цього як ідеолоґічної бази еколоґо-медичних досліджень. Громадянським обов’язком передусим медиків є боротьба із капіталістичними кланами у галузі фармації, які зацікавлені у хворобах населення для збільшення збуту медикаментів.
Філософи та інші спеціалісти, які мають загальний вплив на світогляд людей, повинні працювати над прищепленням духовних цінностей; поясненням шляхом конкретних прикладів та теоретичних викладів, що постійний зріст матеріальних потреб не єповноцінним розвитком. Що оптимумом матеріального споживання частіше за все є мінімум, який дозволяє залишатися повністю залученим до культури та духовних надбань людства. Що таким чином якість життя можна підіймати необмежено, не навантажуючи, а розвантажуючи довкілля та трудові ресурси.
У якій діяльности ми не були б задіяні, завжди залишається змога дотримуватися оптимуму споживання матеріальних благ та здорового балансу між споживанням матеріальним та духовним. Завжди ми маємо змогу, хоча б не сильно, але впливати на внутрішній світ деяких людей. А саме внутрішній світ містить установки та цінності, які визначають, як людина піклується про власне здоров’я, про довкілля, про сталий економічний та культурний розвиток.
Завершити дану роботу хотілося би влучним висловлюванням Шімона Переса з лекції у Клубі Кабінету Міністрів України 25го Листопада 2010 р.:
«Їмо тричі на день і тому не відчуваємо голоду. Але якщо їсти тричі на день – станеш товстіше. А якщо читати тричі на день – станеш мудріше. Тому краще бути мудріше, аніж товстіше».

2.12.2010 (101)

ГУМАНІЗМ І ДУХОВНІСТЬ: Збірник матеріалів науково-теоретичної студентської конференції вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації \ Укладачі Титар О.В., Дениско Л.М., Яковенко К.П. – Харків: ХБМК№1, 2011. – с.44-46