По-своєму в усих містах,
Ідеї різні в головах.
Десь люблять мить, а десь – віки.
І різні скрізь смаки.
А я – з одною думою,
Лиш за одне я думаю.
Петро – підмазавшись, жиє.
Торгаш Федько – обважує.
Хтось заливає моноліт,
А хтось бере кредит.
А я – з одною думою,
Лиш за одне я думаю.
Той хоче більше мать полів.
Цей – іномарочку купив.
Той по вовках дає дуплет,
А цим – аби бенкет.
А я – з одною думою,
Лиш за одне я думаю.
Щоб вийшло дишло – хоче мент.
Від навчання вмира студент.
Когось кохання довело,
Уми роз’їло зло.
А я – з одною думою:
Щоб смерть полегшив ум мою.
Королівно, паніє!
Смерте, Смерте!
Сієш дивно паніку,
страх померти.
Відчуття Ти збуджуєш
злі, тривожні.
Бідняка напружуєш
і заможніх.
Що за люди Смерть оцю
не бояться?
В кого ум із совістю
променяться.