Університет моєї мрії

Університет банківської справи НБУ проводив конкурс, яким повинен бути “університет моєї мрії”:

http://gurt.org.ua/news/competitions/26673/bull/

Я вирішив, що навряд хтось висловить міркування, схожі на мої — і тому я обов’язково повинен взяти участь…

Лист вельмишановній конкурсній комісії:

Привіт! Мене звати — Ігор Алексєєв, 1987 року народження, філософ.

Я вчився у двох університетах, в одному із них — і на очній, і на заочній формі. Перед цим я вчився у технікумі (т.зв. коледжі) — теж, і на очному і на заочному. Декілька моїх родичів викладають в університетах та кільканадцять моїх знайомих. Я працював у трьох навчальних закладах різного рівня акредитації. Три роки я працював у Комітеті з освіти і науки Громадської Ради при Харківській обласній державній адміністрації та завдяки своїй громадській роботі — спілкувався із викладачами та студентами різного рівня дуже різних університетів з усієї України.

З усима людьми, з якими я перетинявся і спілкувався більш-менш довго — я підіймав тему нашої системи освіту, передусим — університетів. Яка їхня специфіка зараз, що можна було би поліпшити…

…Та нічого можна було би і не міняти — таке моє тверде переконання.

Скільки не фантазуй та не плануй — дрібні вади будуть. І для когось вони будуть аж ніяк не дрібні, всим не догодиш! Багато років існують сучасні університети. Абсолютно всі їх викладачі та керівні кадри — колишні студенти, як правило найкращі. Студенти впливають на життя навчальних закладів, як тільки можуть (“підтримка студентського самоврядування” не забезпечить, що вони впливатимуть більше або ліпше. Вище себе не підскочиш.). Дуже наївне питання — що можна поліпшити в університеті, там все і так орґанізовано дуже розумно…

Тим не менше — від навчання дуже багато студентів задоволення не отримують, розвитку вони теж не отримують. Серед випускників педаґоґічних у школи ідуть лише 15%, а сільськогосподарських — 5% лише повертається у село, студенти пропонують хабарі та коли викладачі їх не беруть — страшенно ображаються, після універа — працюють не за фахом; багато хто отримує свою вищу освіту, іде кудись зовсим в іншу царину та спеціальність свою — абсолютно не застосовує, навіть і на згадує. Звідки же проблеми ці, якщо універи наші — досконалі?

Може — молодь нині не та пішла? Старше покоління так інколи усе і пояснює.

Я же вірю, що й навчальні заклади у нас чудові, і молодь наша — хороша.

Просто необхідно, щоби кожен абітурієнт потрапив до свого університету та на свою спеціальність, в смислі — туди, де підходить більше. А не куди менше конкурс, де були знайомі, куди батьки спрямували. Щоби кожен вчився тому, для чого народжений — так заповідав Григорій Сковорода, і за це Його намалювали на п’ятиста гривнях.

Тобто тоді чудовий університет і чудові студенти заживуть чудово, як у мріях, коли змінять вони ПРАВИЛА ВСТУПУ — кожному на своє місце потрапити буде легко, а не на своє — важко.

Щоби кожен знав своє місце та місце ближнього свого — нам потрібна наука, яка називається ПРОФОРІЄНТАЦІЯ.

Університет мрії повинен:

Набирати студентів відповідно до парадиґми, що абітурієнт — це насінина, у котру закладено, що із неї виросте, а не болванка, яку треба певним чином обточити.

Нехай собі недобір, – не брати вчитися тих, хто буде не на своєму місці. Не переконуйте себе, що навчальні заклади, які таке практикують — проіснують довго і щасливо.

Займатися справжньою профорієнтацією, а не рекламою під виглядом профорієнтації.

Моніторити життєпис випускників — у першу чергу заради визначення, чи працюють вони за фахом і чи все таки правильно цей фах був обраний.

Ну і все мабуть. Змінювати в універі, як бачите, пропоную мінімум або зовсим нічого.

Повідомити про результати реформи університету на основі вчення Григорія Сковороди або про Ваші міркування, що я міг бути у чомусь не правий — запрошую за телефоном

+38 097 369 08 62

або на емейл

ihor.aleksejev@gmail.com

Всих благ!

30.05.2015, 20:58

Відправив на конкурс, відповідь надійшла:

“Дякуємо за участь ! Думка кожного є цінною для нас і сприяє розвитку освіти. Конкурс триває, Ваша робота буде опублікована у Фейсбуці.”

Що там було далі у Фейсбуці, чи отримаю я цінний приз та чи реформують УБС НБУ згідно вчення Великого Учителя – чекаймо незабаром! 🙂

І чим же все закінчилося? 🙂

Я чекав дуже довго результатів конкурсу, не витримав і 21.11.2016 зателефонував орґанізаторці конкурсу Наталії Кузьмі.

Вона сказала, що “конкурс не відбувся, подало роботи дуже мало людей і тому його передумали підтримувати”

Отак і живемо 🙂