2012-го року – кінець світу. Американські вчені порахували.

Ґрафіті в Умані, 2011

Ґрафіті в Умані, 2011

З Новим Роком!! Дозволю собі трохи чорного гумору – цей рік для нас може бути останнім 🙂 Принаймні якщо вірити переданням жерців народу Майя – “американських вчених”, які забезпечили нас ще однією з порцій жуйки зі смаком “кінця світу”.

До речи, по-моєму реліґійні уявлення Майя насправді ні про які особливі катаклізми “у кінці календаря” не говорили (тим не менше “малий кінець світу” вони відзначали щоп’ятдесятсьомого року – це було схоже на наші навчання цивільної оборони). Я можу помилятися, бо глибоко цю тему не вивчав. А от люди, котрі не вивчали вдосталь багато чого, бояться “кінця світу” серйозно і подекуди сильно.
Одна моя знайома якось у компанії нервувалася і заспокоювала себе: “не буде ніякого кінця світу, це просто календар у них закінчується”. Я сміявся від душі і друг мені подарував, на пам’ять про той випадок нашвидкоруч зроблений, але пречудовий календар:1-1

 

Календар мені дуже сподобався – повішу на кухні, гості приходитимуть і питатимуть: “Чого ж це рік 2012-й триває, а катаклізмів усе нема та нема”? А я казатиму: “Мали бути. Точно мали. Американські вчені порахували…”
Питання кінця світу – насправді дуже об’ємне і про це можна написати не одну цікаву книгу. Як мінімум ми повинні замислюватися, що може відбутися у дійсності. Це дуже серйозно, існують дуже дорогі та відповідальні проґрами стеженням за небесними тілами, котрі можуть становити загрозу Землі (у разі виявлення загрози людство діятиме за сценарієм фільму “Армаґеддон”.) Окрім цього животріпного питання також дуже цікаво зрозуміти, чому взагалі існує здавна ідея, що кінець світу має наступити. Це досить недавно наука довела, що рано чи пізно він точно буде, а звідки про нього здогадувалася давня людина? Пальцем у небо тикала або отримала “одкровення” і здобула знання непоясненим ще наукою шляхом? Є ще надзвичайно цікаве питання – які, коли і де існували уявлення про кінець світу. Почитати таку фантастику – може принести величезне задоволення і розширити кругозір.
Нехай нас радує те, що про це досліджень уже безліч. Існує реліґієзнавча наука есхатолоґія; культуролоґія, гісторія, філософія та навіть мовознавство (воно відповідає на ключове питання – що вважати кінцем світу?) – час від часу звертають увагу на те, що обов’язково на нас чекає. Так що якщо хто хоче дослідити, може це зробити не без задоволення і легко. Я обмежусь нагадуванням про цікаву пам’ятку, котра гуляє Інтернетом уже декілька років.
Цікаве і важливе питання: чи були часи, коли “кінці світу” йшли так же щільно. Відповіди на нього я поки не знайшов. Принаймні українська Вікіпедія говорить про те, що що таким “косяком” кінці світу ще не йшли.
Інше не менш цікаве питання – чи були ситуації у цивілізованих країнах, що люди дійсно починали масово вірити у те, що катаклізми, які відбуваються, можуть покласти кінець людству. Тут у пам’яті одразу спливає траґічний період… 1666-го року влада забобонів, що рік буде останнім, бо він містить “число звіра”, помножилася на страшну пожежу, яка знищила більшу частину Лондона, чуму в Европі та великий розкол РПЦ. Мабуть, були інші тяжкі періоди, коли думки про те, що “мучитися ще недовго” оволодівали масами. Можливо щось таке ще повториться – але сподіваюся, що не з нами і не скоро, а з тими, хто заслужив і коли точно буде ясно, що вони уже не виправляться.

Кінець світу й Україна
Я сам точно знаю, що народів має старі або сучасні леґенди про свою винятковість та особливу місію. Припускаю, що такі переконання подейкують ледь не у кожній нації. Інколи це має долю правди, а інколи – ні. Звичайно ж, ідея кінця світу, особливо “неповного”, є “еліксиром розвитку” таких переконань. Ще б пак! – коли починають діяти невідомі, непереборні (бажано надприродні сили), розстановка сил у світі може раптово помінятися. Людям зручніше вірити, що сили ці будуть їм на руку. І вони вірять. Зручно спостерігати дію закономірности, неперевершено сформульованої Шопенґауером: “віра і знання – дві шальки терезів; чим більше одного, тим менше іншого”. А якщо людина має стійку властивість особистости пояснювати все, що з нею відбувається, зовнішніми чинниками (т.зв. зовнішній локус контролю) – то взагілі – кінець світу стає універсальним поясненням усих проґнозів, планів, сподівань. І ні краплі особистої ініціативи.
Наприклад: на Кернесштрассе (так я і декілька моїх друзів називаємо скандальну автодорогу у Парку Горького) іде громадський суд. По-моєму я тоді навіть був “суддею” – мене запросили, бо я зі “Слобожанщини”. Поряд зі мною сидить чолов’яга, котрий недавно вийшов на пенсію, має вдосталь часу і марнує його на подібних заходах систематично. Весь час говорить про кінець світу, що трохи більше, ніж за рік (а це було літо 2011-го) – “вся стара система рухне”. І, звичайно, підсумок: “отоді ми заживемо, запануємо на своїй землі!” Я провокую: “можливо нам варто активніше працювати, зосередженіше розвивати себе і наводити лад там, де ми можемо?” “Та ні, куди там, це не можливо! А от ЇМ – вісімнадцять місяців лише зосталося…” Ну добре, припустимо у кінці “12-го року від невідомого космічного випромінювання “зникнуть наші воріженьки, як роса на сонці”. Але я-то точно знаю, що жити краще ми не станемо (хіба що на довго), тому що наш народ складається переважно з таких, як мій випадковий знайомий – зневірених, некомпетентних, аґресивних і безвідповідальних.
Приклад № 2. Того разу до мене підійшла людина дуже ініціативна, ризикну припустити, що відповідальна і принаймні зовнішньо – доброзичлива. Як почав він мені проповідувати! (цей добродій був поруч зі мною за місцем роботи й усьому нашому колективу вуха продзижчав). Виявляється, скоро на нас чекає зіткнення з планетою Нібіру. Людина говорить безліч фактів, пояснень. Людина, між іншим з реґаліями (про це явище можна написати окрему статтю). Виглядає все дуже правдоподібно і я починаю щиро боятися кінця світу. Діставшись до інтернету (вірніше, наукової літератури, що у ньому) – переконуюсь, що все, що мені на вуха навішали – просто розраховано на те, що ніхто перевіряти це не буде. А мати у голові достатньо знань, щоби одразу зрозуміти, що “мульку підсовують” – дійсно важкувато. Моєї ерудиції, принаймні забракло. Ініціатива та активність цієї людини зараз полягає у матеріальній та “духовній” підготовці до кінця світу 21.12.2012, аґітації такого ж життя. Утворилася невеличка громада, складається, здається, з науковців (сільськогосподарників, скорочених, безсімейних). Цікаво, що вони робитимуть, якщо кінець світу не відбудеться? Мабуть те ж, що робили адвентисти, коли кінець світу не настав 1844-го…
Цікавинка: у гарному фільмі 2012 є радянсько-український літак АН-225 “МРІЯ”.  Це найбільший та найвантажніший у світі літак та його роль у фільмі по-справжньому визначна і траґічна 🙂

"- Ого, нічого собі літак! - Бо він наш - га!" "- Вот это самолёт! - Он же русский!" "- Wow, what's a big plane! - It's russian - ha!"

“- Ого, нічого собі літак! – Бо він наш – га!”
“- Вот это самолёт! – Он же русский!”
“- Wow, what’s a big plane! – It’s russian – ha!”

Я би переклав точніше і назвав би нашу улюблену “Мрію”  “руським” – все ж таки Україна – це Русь, а точніше, Русь – це Україна.

Цікавинка № 2: на початку року, що проходить, у декількох містах Західної України була “соціальна реклама” кінця світу:382413_300

 

Вона спиралася на вчення одного з американських проповідників. Вказаного дня кінець світу не настав. Отець УПЦ КП Анатолій Зінкевич з Тернополя назвав розповсюджувачів такої “реклами” розумово хворими  – ще до настання очікуваної ними дати.
Цікавинка № 3: Україна має свого “пророка”, котрий активно проповідує скорий кінець світу. Скажу одразу, що я детально з його ученням не знайомий і утримуюся від його оцінки, хоча коротке спілкування з цією людиною справило на мене гарне враження. Якщо когось зацікавив Маріцабо (Олег Сірий – для мешканців матриці) – Вам варто рухатися до першоджерел й ознайомитися з його численними книгами.a

 

Вітаю усих з Новим Роком, бажаю, щоб усі потреби задовільнялися, легко йшли справи та завжди щастило!
Старатимемося побудувати такий світ, що йому ніколи не буде кінця 🙂

31.12.2012