“Балта” Степана Руданського у поданні Миколи Сиваченка та актуальність цього вірша

Це тези, опубліковані в Український світ у наукових парадигмах: Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. — Харків : ХІФТ, 2020. — Вип. 7. — 211, [1] с., с. 200-203. Наведена на цьому сайті версія не містить дрібних правок, котрі увійшли до друкованого варіанту з волі редактора; з іншого боку – містить те, що до збірника не увійшло. Це дорогоцінний автоґраф вірша та його вичитка, а також електронна таблиця, котра містить в собі всі проміжні результати антиросійського соціально-літературного опитування.

У майбутньому на цій сторінці я розміщатиму додаткові дослідження, пов’язані саме із цим дивовижним віршем.

Присвячую цю публікацію 112й річниці Великого Гетьмана Степана Бандери та 187й річниці Великого Поета Степана Руданського.

Твори та постать Руданського багато досліджувалися та популяризувалися. Але, здебільшого, під сильним впливом цензури. Який це був вплив за структурою і розподілом у часі — має бути предметом окремого дослідження. Але зараз уже ми наблизилися до думки, що головну роль відіграла самоцензура від страху покарання. Обґрунтування цього на підставі аналізу повного корпусу віршів, з оприлюдненням п’яти віршів з архіву, котрі раніше не публікувалися взагалі, я надав у попередніх публікаціях [1; 2].

Одним із найбільших дослідників творчости Степана Руданського за весь час став Микола Єфремович Сиваченко — український літературознавець, фольклорист та орґанізатор науки другої половини двадцятого століття, член-кореспондент АН УРСР.

Ця публікація присвячена згадці замовчуваного при радянській владі вірша “Балта” у моноґрафії Миколи Сиваченка [3], котра була перевидана уже при незалежності [4]. Вона стала класикою руданськознавства, тому я вже готую дослідження, присвячене доповненням і виправленням у перевиданні. Але стосовно “Балти” різниці не виявлено. Цей вірш згадується отак: “Про людську гідність, про відсіч кривдникам не думає й герой гуморески Руданського “Балта”[5] — старенький дід, який проявляє дурну ініціативу — покірно лягає під солдатські канчуки” [3, 22; 4, 39]. Детальний аналіз контексту, в якому у Сиваченка перебуває “Балта” й інших прикладів звідтіля — варті окремого літературознавчого дослідження. Сиваченко споріднює “Балту” з тими творами Руданського та не Руданського, де описується представник низового люду, котрий здеґрадував в умовах імперії та втратив гідність.

Ця робота розглядає передусим мовний, а не літературний аспект сиваченкової характеристики головного героя “Балти”. Таким чином перевіряється гіпотеза: Микола Сиваченко в радянських умовах знайшов спосіб привернути увагу до “забороненого” вірша, для цього йому довелося відхилитися від критеріїв науковости. Для перевірки гіпотези було застосовано наступний мовний експеримент. Характеристика діда з моноґрафії Сиваченка зводиться до двох слів: “дурний” та “покірний”. Далі на сім сотень емейлів, котрі належать переважно науковцям різних поглядів та волонтерам, розсилається анкета з віршем і проханням охарактеризувати діда у двох словах. З огляду на практичну недоступність тексту “Балти” в академічних виданнях та важливість володіння ним для правильного розуміння цієї публікації, наводжу текст вірша повністю.


Змонтована з двох знімків фотокопія рукопису Степана Руданського.

ІЛ НАНУ Ф-63.Оп-14.61-Зв, Ф-63.Оп-14.62.

54. Балта.


Захтивъ москаль нашу Балту

По московськи зваты…

Давай быты въ барабаны,

Всюды выклыкаты…

Що вже Балта, тай не Балта,

Якось гинше звется…

Народъ чуе, та дывуе…

Якъ зъ дурня сміется.

“Колы Балта вже не Балта

Кажуть нашы всюды. –

То зъ дурнымы москалямы

Въ насъ путя не буде!..”

Незабаромъ торговыця

Въ Балти наступала…

Москва всюды по дорогахъ

Чортомъ поставала…

Що христянинъ якый иде

То москвай й спыняе…

“Какъ завётся этот город?..”

З ризкою пытае…

Тилько скаже, що се Балта;

Пропаща година…

Якъ худобу москва вража

Сиче хрыстянына…

Ишовъ якыйсь дидъ старенькый.

Москва запыняе…

“Какъ завётся этот город?..”

Старого пытае…

А старый пиднявъ свытыну,

На земли поклався…

“Та бый, каже, бисивъ сыну,

Тилько не пытайся!..”_


15. Апрѣля.

Анкетованим пропонувалося написати будь-які, але лише два слова, котрі були би їхньою характеристикою діда. Також анкета враховувала належність респондентів до філолоґічної спільноти. Основною метою анкетування було з’ясувати, наскільки збігається дідова характеристика читачів (та філолоґів зокрема!) із характеристикою Миколи Сиваченка. Дуже огрублено — чи був Сиваченко об’єктивним.

Анкету заповнило 59 осіб. [по завершенні опитування відображався, зокрема, текст: “Дуже дякую за участь в опитуванні “Балта”, присвяченому 88-м роковинам штучного голодомору, влаштованого москалями!”] Необроблені результати анкетування та всі стадії обробки викладено у відкритий доступ [7] [вони саме на цій сторінці, в кінці]. Попри невелику вибірку, вони можуть наштовхнути на виявлення багатьох закономірностей. Зараз же обсяг і спрямування цієї публікації визначає найпростішу їх обробку:

1. Розділяються відповіді філолоґів та нефілолоґів. Виходить 20 перших та 39 других;

2. Вилучаються відповіді, котрі було дано із порушенням умов опитування. Піддаються нормалізації (тобто корекції з мінімальною зміною смислу для уніфікації та спрощення обробки) дуже подібні відповіді. Залишається 19 від філолоґів та 36 від нефілолоґів;

3. У кожній ґрупі пари відповідей розриваються та підраховується кількість кожного запропонованого слова. Робиться один виняток — “хитромудрий” розділяється на хитрий і мудрий, оскільки в цьому дослідження умова обмежитися двома словами була введена суто для простоти обробки. Виходить, що філолоґи дали 24 характеристики, а нефілолоґи — 43. Слід зазначити, що обидві ґрупи містять щонайменше 10 однакових слів;

4. У ґрупах респондентів-філолоґів та нефілолоґів підраховується вжиток словесних характеристик героя, близьких до характеристики Сиваченка та протилежних. Характеристики, котрі важко вписуються у цю дихотомію — відсікаються. Таким чином: у філолоґів виявилося 19 слів (враховуючи повторні – 29). 4 (зневіренний, раб, смиренний, хохляка) трапляються по одному разу та можуть бути оцінені як збіг із характеристикою Сиваченка. 15 (25) — проти характеристики Сиваченка: відчайдушний (3), мудрий (3), гордий (2), незламний (2), нескорений (2), патріот (2), принциповий (2), самовідданий (2), гідний, мужній, ріднолюбивий, свідомий, сміливий, твердий, чесний.

У нефілолоґів: 32 слова (враховуючи повторні — 54). 13 згадок на користь характеристики Сиваченка (8 слів — покірний (4), раб (2), терпило (2), зневірений, малорос, манкурт, самопринижений, хохол). 41 згадка — не на користь. Це 24 слова: мудрий (7), патріот (4), гордий (2), нескорений (3), безстрашний (2), вільний (2), козак (2), незламний (2), вільнодумець, впертий, гарний, жертовний, зневажливий, кмітливий, незалежний, правдолюб, принциповий, прозорливий, самобутній, Сковорода, стійкий, українець [це слово в цьому контексті вважається за протилежність до слова “хохол”], характерник, чесний).

Таким чином лише біля 14% представників філолоґії серед респондентів сприймає старенького діда з вірша “Балта” таким чином, як його подає Микола Сиваченко. А от серед нефілолоґів — 24%. І там і там — явна меншість.

Висновки. Оскільки переважна більшість читачів надала характеристику персонажа протилежну до сиваченкової, вірогідно, що гіпотеза дослідження підтверджується. Тим же часом присутня помітна кількість відгуків і споріднених з характеристикою Миколи Сиваченка. Але він, через доступ до стародруків та архіву, мав знати, що Руданський — системний москвофоб і “Балта” є лише одним із багатьох творів антиросійського спрямування. Тому, скоріше за все, в дійсності Сиваченко не сприймав героя вірша як “терпилу”, але використав можливість його так розуміти заради введення в науковий обіг цінного твору, раніше вилученого звідтіля імперською “культурою”.

Отримані за допомогою опитування висновки не можна вважати безумовними — час, місце та обставини Сиваченка могли впливати так, що справді сприймалося все інакше. В умовах звільнення від жорстокої імперії ми можемо вільно сперечатися з Миколою Сиваченком: “Балта” стоїть не в одному ряду з “Лошаком” та “Надгородою”, а разом із творами “Смерть козака”, “Московська пуга”, “Турецька кара”. І головний герой її — близький не до “русскаго человека” “Анкідіна Тимофєєва — героя оповідання В. Слєпцова “Ночлег”” [3, 22; 4, 39], а до довженківського Демида Запорожця.

Список використаних джерел

  1. Алексєєв Ігор. Нові вірші з архіву Степана Руданського. Онтологічні виміри сучасної філології: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 24-25 вересня 2020 р. – Київ: Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2020. – 116 с. С. 6–14.
  2. Алексєєв Ігор. Світогляд і спадок Степана Руданського – відкриття цілісної картини. Політики пам’яті української культури : Збірник тез та матеріалів всеукраїнської наукової конференції (ОКЗ “Національний літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди”, 20 травня 2017 року). Харків : Майдан, 2017. С. 9–12.
  3. М. Є. Сиваченко. Студії над гуморесками Степана Руданського. Київ, “Наукова думка”, 1979
  4. Сиваченко М.Є. Студії над гуморесками Степана Руданського (порівняльно-культурологічний аспект)/ Відповідальний редактор І.О.Дзеверін; упорядкування Г.М.Сиваченко; передмова П.М.Федченка. — Київ: “Наукова думка”, 1995. — 448 с.
  5. Твори Степана Руданського. — Львів, 1908. — Т.3. — С.33-34 за [4]
  6. Руданський Степан. Усі твори в одному томі / Уклад. і авт. передмови Г. Латник . Київ : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005 . 520 с., С.50-51.
  7. Сайт Ігора Алексєєва — “Балта”. http://ihor.aleksejev.slobozhanshyna.in.ua/balta/

PDF як в академічному виданні, з усима редакторськими правками