Майдан. Антимайдан. Біло-сині. Помаранчеві. “Колись багато цікавого загал дізнається про них.”

Ґенеральний секретар фінансів Української Центральної Ради Михайло Туган-Барановський, начебто, казав: “рівень політики у суспільстві ніколи не буває вищим за рівень культури.” Одні сфери культури не можуть сильно і довго відставати від інших, а культура – це проєкція свідомости. Даваймо замислимося над причинами і наслідками нашої політичної та управлінської культури, що треба пам’ятати і що робити для її зростання. Із цим питанням пов’язана стаття, опублікована 16.12.2013 (104) на бандерівському сайті “Червоно-чорна альтернатива”. Ця стаття багато каже також і про моє ставлення до “Евромайдану”, який влучно назвали “Революцією гідности” та мою участь у ньому.

Існує такий вислів – “ну ти просто кадр!”. Так кажуть, коли людина постійно “гонить”, тобто коїть таке, що “на голову не налазить”.

Коли почалась чергова “революція”, я поїхав до Києва як член Ґрупи громадського спостереження “ОЗОН”, а потім залишився там як “революціонер”. Зараз розкажу, яких я там побачив кадрів – що ні на яку голову не налазять.

Один із моїх колеґ, чудова людина та великий патріот, який працює завідуючим катедрою, підтримує “Об’єднану Опозицію”, усвідомлюючи більшу частину її вад. Він висуває арґумент, який і мене змусив кинути величезну кількість справ у Харкові та вже тиждень перебувати у Києві. “Подивись, які люди стоять за опозиційною силою!”

Згадується один із улюблених фільмів (на жаль, на згадаю зараз назву). Це фільм про вторгнення американців до В’єтнаму й одна з його ідей – що навіть у сумнівній війні не можна кидати друзів та необхідно за них битися.

Дуже важливо також враховувати, які люди стоять за президентською силою. Про це буде далі.

Отже, на “помаранчевому майдані” загальний рівень людей неспівствано вищий за такий показник на майдані “біло-синьому”. Мало того, у будні дні, коли на Майдані Незалежности знаходяться найбільш ідейні, видно, що рівень вищий за середньосуспільний. У такій атмосфері дуже легко знаходитися і на рівні відчуттів помічаєш, що така соціальна ґрупа працює якось по-іншому, більш мудро і лагідно. У ній приємно бути не тільки мені та іншим націонал-патріотами, але усим. Цей факт дуже ефективно застосовується орґанізаторами акцій протесту, дійсно є перебіжчики й одного я на власні очі бачив.

Вчора зазираю до намету “ХАРКІВ” та бачу гопа, – замученого, змореного, голодного. У наметі знайомих мало, багато хто прибув того ж дня. Мені кажуть: “Людина прийшла з “того майдану”, їсти просить. Куди його відвести?”

Щоби “той майдан” не розбігся, він був дуже ретельно оточений міліцією. (Нагадаю, що в СРСР прикордонні війська належали свого часу до НКВС та займалися тим же, чим зараз – кубинські). Але пацан, що було для нього дуже важко морально та фізично, подолав рубежі. Чому – схоже відповідь містьться у відео з “Нового каналу” про реґіонівську акцію тижневої давнини:

“Майданіє” зараз не тільки “опозиція”, але практично все громадянське суспільство. Це створило союз надзвичайної сили, який на даний момент робить краще, ніж “ригінали” абсолютно все, включаючи нагодувати кого-завгодно. Сьогодні вранці побачив, що кухню у КМДА знімати тепер уже суворо заборонено, тому що начебто під виглядом журналістів туди проникали люди із “синього майдану” та набирали до сумки від камери силу-силенну їжі. Згадується, як “ГКЧП” випустило “на майдан” голодних строковиків. “Всьо может бить на Русі…”

Ще більшої уваги вартий нарис доктора юридичних наук, професора Олега Мартиненка, з яким я мав честь познайомитися в “ОЗОНі”.

“ПР – пьющие регионы”
Как вы знаете, вчера состоялся митинг на Европейской площади в поддержку президента. И хотя ПР гордо заявила о 50 тыс.участниках, лично я насчитал их не более 8 тысяч – от Европейской площади до ст.метро «Арсенальная» (13.20-14.50 ч.). Недостаток участников вполне компенсировался обилием флагов, которые и заполняли вакуум в рядах электората. Меня неприятно поразило не количество лиц с затравленным выражением и безысходностью в глазах – их достаточно много в любом депрессивном районе, а масштаб того пьянства, которое началось сразу после выгрузки из метро «электората ПР». Если не вдаваться в эмоциональную оценку, то всех участников вчерашнего митинга на Европейской площади можно было разделить на три категории: 1) уже выпивших, 2) выпивающих и 3) еще не выпивших, но уже разливающих и нарезающих нехитрую снедь.
Обилие милиции и внутренних войск пьющих участников не смущало – правоохранители демонстративно смотрели вдаль и ввысь, показывая своим примером, что не нужно зацикливаться на мелких человеческих недостатках, когда речь президента идет о целостности страны.
Согласен. Это хороший повод не заметить приблизительно 80 активных «точек разлива» спиртного и более 30 сторонников ПР, держащихся на ногах исключительно с помощью жен и коллег по распитию. Такая мудрая политика правоохранителей даже позволила вчера МВД Украины с гордостью заявить, что на протяжении всей мирной акции на Европейской площади не было зарегистрировано НИ ОДНОГО административного правонарушения.
Сегодня, 15.12.2013, в Мариинском парке начался бессрочный митинг, который продолжил вчерашний. Несмотря на потрясающе большое количество глубоко нетрезвого электората ПР, милиция и внутренние войска сегодня тоже были исключительно лояльны к бурлящим промилям низкосортного алкоголя в крови митингующих.
Общественные наблюдатели ОЗОН не были столь толерантны и зафиксировали сегодня за 1,5 часа пребывания возле здания ВР Украины как минимум 5 фактов открытого распития спиртных напитков в общественных местах (ст. 178 КУпрАП «Распитие спиртных напитков в общественных местах и появление в общественных местах в нетрезвом виде»). Некоторые избиратели ПР пили прямо возле милицейских автобусов … и нам потребовались усилия, чтобы милиция «увидела» такое неуважительное отношение к порядку и призвала к соблюдению закона.
Однако в самом Мариинском парке ситуация становилась критической. 26 дымящих полевых кухонь выдавали суп и гречневую кашу. И эту роскошь от правящей партии электорат воспринял с должным энтузиазмом. Спиртное здесь, на заднем плане парка, куда обычно не ступает нога «майданщиков» и прессы, потреблялось в самых разных видах. Наиболее массово пились смеси типа «Живчик/водка» и «Кола/самогон», поскольку «добровольно» привезенные на митинг избиратели были предупреждены о суровых столичных нравах. Но наиболее смелые открыто пили пиво, что логично приводило к необходимости полюбоваться знаменитыми киевскими кручами и вертолетной площадкой самого президента … . Причину такого фривольного поведения мы поняли чуть позже, когда услышали откровенную речь одного из митингующих: «Пацаны, в кабинки (биотуалетов) не ходите. Там.. (вырезано цензурой).. такой… что хоть… чистым не выйдешь… Давайте, …. прямо здесь». Результаты отношения к заповедной зоне Мариинского парка были очевидны – мусор, запах перегара и аммиака в воздухе … .
Однако больше всего повезло тем, кому организаторы наливали из своих рук – здесь можно было действительно расслабиться и не бояться милиции … .
Действительно, ближайший патруль в составе работников полтавской, киевской и черновицкой патрульной милиции категорически отказался реагировать на указанные нами нарушения общественного порядка. «Да Вы хоть понимаете, скольким людям здесь я должен сделать предупреждение о недопустимости распития спиртного?» – нервно вопрошал меня лейтенант из киевского главка – «Всем. Практически всем. У нас даже протоколов на всех не хватит, чтобы всех зафиксировать! Мне что, всех, штрафовать прикажете?»
Согласен. Бумаги на всех не хватит. Трудно у нас с ней. Основные запасы древесины – в России, а это дорого. Да и взять то с пригнанных сюда бюджетников и студентов практически нечего. Но, может, хоть предупреждение можно сделать?
«Нет, ничего я делать не буду. Это бесполезно. И так как клоуны здесь стоим. Вот если бы это у меня на районе было, вот тогда не сомневайтесь – и штрафанул бы, и предупреждение бы вклепал. А так нет, пусть себе пьют. Лишь бы не буянили». Ничего не скажешь – современное, европейское отношение к нуждам народа со стороны «понимающего» правоохранителя.
На этой искренней ремарке лейтенанта мы сегодня и закончили смотреть на митинг ПР сквозь призму закона. Пошли проведать Майдан – просто для сравнения. И прямо на входе встретили вот такой гостеприимный плакат – «Ласкаво просимо, але – тверезими». (Не лишенные скепсиса после увиденного в лагере сторонников ПР, мы прошли площадь вдоль и поперек. На Майдане тоже дымились кухни, была еда и горячий чай. Было около 27 тысяч присутствующих. Но… Почему то все умели пользоваться биотуалетами (и они все работали), и среди многотысячного населения Майдана мы увидели всего ДВЕ попытки выпить крепкие напитки. И то, эти попытки после наших вопросов были моментально ликвидированы самими участниками.
После увиденного напрашивался провокационный вопрос: «7 тысяч избирателей ПР, окруженные по периметру 1,5 тысячами правоохранителей – пьянство и груды мусора. 27 тысяч «майданщиков» + 10-15 сотрудников ГАИ – самоуправление и стремление к порядку. И вот куда нам теперь двигаться дальше?»

Яким чином сталося так, що “реґіональна” влада дійшла до такого маразму, як ніколи, до відвертої деґрадації та загнивання, до вартої найбільшої зневаги некомпетенції? Тому що вона ставить на керівні посади таких “кадрів”, що працюють за “достойні гроші” та витрачають потім ці гроші не на самоосвіту та благодійність, а “на сєбя”. Потім вони або їхні діти коять таке, що на жодну голову не налазить – наприклад, збивають п’яними людей і відмазуються.

Для справедливості зазначу, що багато сявок є і на “нашому майдані”. Наприклад, весь Хрещатик вони обписали були матюками. Часто – вкрай брудними.

Провокація? “Опозиція” про ці речі чомусь особливо не говорить. Як і про те, хто, як і навіщо почав бійку на Банковій. Маю підстави вважати, що вона їх “кришує”. Це – її “штурмові загони”. І влада цих самих людей кришує, тому не говорить про них – вони і для неї служили, найманці. Такі кадри – то “золота акція”. Колись багато цікавого загал дізнається про них.

Мабуть зараз найбільша біда нашого народу – що не набагато кращою за “донецьких окупантів” є наша опозиція, і тим, що мерзотність її неявна – вона може бути ще небезпечніша. Хто схоче подискутувати про це – хай обов’язково спочатку побуде в опозиційній партії, якщо іще не був, та дуже прошу не змішувати це питання із питанням, чи може вибір меншого зла бути рушієм розвитку.

То тут то там, а від найрозумніших моїх знайомих – постійно, чути, що “треба самоорґанізовуватися і не давати нечесним політикам монополізувати майдан”. Я беру в усьому, що зараз відбувається – активну участь, бо впевнений, що це – неминучий етап. Чи не найбільша зараз мрія – щоби союз істинних громадян і їхніх орґанізацій з “опозицією” не перетворився на чергову “суміш повидла і лайна”, із якої випірне у най-найоптимістичнішому разі – “погіршений Ющенко”.

Вчімося самоорґанізовуватися та не розмінюватися!!

Щоби завершити роздуми на позитивному акорді – чудовий кліп чудової Софії Федини.

Післяслово. Уже 2018й. 109й від Народження Великого Провідника. Порошенко ліпший за Ющенка чи гірший? Що було в останньому Майдані злого, що хорошого? Я або не знаю, або говорити це передчасно. Може Ви знаєте і готові сказати?

Про це і не треба говорити, якщо воно не підіймає рівень усвідомлення і внаслідок цього – нашу культуру.

Підготуємося – і поговоримо так, що свідомість і культура справді підіймуться. І тоді дійсно загал дізнається багато цікавого про підводні течії малої та великої політики.

Поки що я готовий визнати одну помилку у своїй старій статті. На неї одразу вказав був Олег Мартиненко. Іти геть з антимайдану менти насправді аж ніяк не перешкоджали. Але все рівно одиниці лиш відходили – навіщо відходити, ба навіть і за їжею, якщо є стільки однодумців та горілки.