Особливі вакансії для особливих людей

На будь-якому сайті пошуку роботи є хороші фільтри з багатьма налаштуваннями. Роботодавці подають оголошення з описом вакансій, детально розповідають про них на співбесіді. Ми зазначаємо, яка нам потрібна вакансія, коли ми пишемо резюме. Але ніде та ні за яких обставин малознайомим людям не скажуть того, що найжвавіше обговорюється поміж своїх: та чи інша вакансія — “блатна”…

Більшість фактів, які підвели мене до розуміння предмета цієї статті, я поки що висвітлити не можу. Вони стосуються мене особисто і мого найближчого оточення. Прийде час — і я більшість із них опублікую, із точним зазначенням якнайбільшої кількості імен, дат, обставин. Зараз же, як типовий філософ, я викладу загальні міркування. Певен, що Ви побачите багато паралелей із власним досвідом та зможете сперечатися або погоджуватися свідомо.

Трошки про слова

Авторитетні та поширені академічні українські словники допоможуть нам осягнути блат. На 206й сторінці 1го тому шеститомного етимолоґічного словника блат це “особисте знайомство в офіціальних установах, використане заінтересованими особами”. Перед цим зазначається, що це — “злодійський жаргон”; що слово, найімовірніше, прийшло з ідішу та означає “довірений, утаємничений”.

Одинадцятитомний тлумачний “Словник української мови”: визначає, що блат — цезнайомство, зв’язки і т. ін., що використовуються в особистих інтересах”, “по блату — за протекцією, завдяки знайомству”. Визначення підкріплюються прикладами із творів Франка та Гончара. Затим одразу йде відіменниковий прикметник: “блатний – належний злодіям, злодійський”. Не можу сказати, як це було у час написання словників, але зараз прикметник “блатний” втратив значну частину злодійського смислового навантаження і його вжиток не є більш некультурним, аніж вжиток самого слова “блат”. Блатним називається все, що пов’язано із блатом, дістається за знайомством. Це просторікування, яке позначає, здавалося би, некрасиве явище. Тут я показую глибину цього явища і закликаю замислитися над його масштабами.

Оскільки зараз ми говоримо про пошук роботи, вакансії — одразу розмежую питання пошуку роботи за знайомством від “блатних вакансій”. Це дві пов’язаних, але чітко окремих теми і далі мова йтиме за другу.

“Блатні вакансії” кореспондуються із синекурами. Згідно академічних словників синекура — це “добре оплачувана посада”, “на якій майже нічого не треба робити”, “що не вимагає особливої праці”. І походження цього слова — значно цікавіше за його значення: від середньовічного вислову beneficium sine cura (церковна посада без турботи за душі парафіян). (5й том етимолоґічного словника, ст. 234) Комусь же і за щось давали таку посаду!

Блат на службі зла

Саму суть терміна “блатна вакансія” видно в тому середовищі, де його корені. Засуджені відбувають покарання дуже часто в тих місцях, де можуть залучатися до праці та повинні бути офіційно оформленими. Реалії виправних установ особливо гостро ставлять питання, що вакансії є гірші та ліпші. На ліпші (бібліотекарі, завгоспи) можна претендувати завдяки хорошим стосункам із адміністрацією. Також “блатним” називають вигідне становище засуджених у неформальній в’язничній гієрархії.

Великою в’язницею був Радянський Союз. Саме через існування цієї держави під проводом “русскаго народа” в українській мові залишився цілий пласт слів кримінального походження, до яких, як ми розглянули, належить і “блат”. Ну і не важко здогадатися, що отримання роботи по знайомству в радянських умовах мало вкрай руйнівний для економіки країни, паразитичний характер. Безробіття за часів планової економіки було мінімальним і суто структурним. Якщо людина ніде не працювала і не вчилася без поважної причини, вона наражалася на кримінальне переслідування за “паразитичний спосіб життя”. Але як же ж бути із тим, що значний відсоток популяції — хорошими працівниками бути не можуть ніяк, не володіють вони такими властивостями? У правовій державі з ринковою економікою самі собою створюються умови, де життя вчить таких людей. У нафтовій країні з однопартійною системою та “русскім духом” — створюються всі умови для їх розбещення. В містах кому завгодно можна було влаштуватися на роботу, при бажанні — на таку, де можна було нічого не робити. Можливості великого начальства влаштовувати своїх (подекуди абсолютно тупих та антисоціальних) родичів і друзів на хороші місця — були просто фантастичними. “Хороше місце” мало на увазі не просто легку роботу, але і високу зарплату, отримувати хабарі, житло і так далі. Такі вакансії діставалися по блату. Вони називалися блатними. Союз тому і розвалився, що економіка не витримала.

Після цього “насєлєніє” на чолі з колишніми комуністами почало жити в умовах ринку, де “блатних вакансій” стає менше. Немало є вже й не молодих людей, які ніколи ніде не працювали. А раніше вони би працювали точно, можливо, ще і мали би владу. При тому ж самому наборі якостей і компетенцій. Тим не менше “синочків”, “дочечок” і тих, які купили посаду за хабаря або за лояльніть — до сих пір працевлаштовано надзвичайно багато. Набагато менше стало можливостей влаштуватися на надзвичайно легку роботу у “простого народу”, а для “демократичної аристократії” — мало що змінилося.

Сучасні правила прийому на велику кількість вакансій передбачають конкурс. Часто буває, що конкурс є лише формальністю.

Суспільство складається із певних каст, субкультур, кластерів носіїв різних типів світогляду — усюди своє ставлення до праці, грошей, статусу, амбіцій та планів на своє майбутнє. Від найнижчих до найвищих каст — чи не всі мають своє уявлення про “блатну роботу”, де бути значно краще, аніж в іншому місці. Така робота є результатом сполучення багатьох чинників і “назва вакансії” — може хіба що підказувати. Але неминуче вона здобувається завдяки особистим зв’язкам. Такі вакансії не публікуються, бо бажаючих на них потрапити завжди буде надмір. І візьмуть на них “своїх” та “чужим”, що таке взагалі є — ніколи не скажуть.

Синекура лише для гідних

Описані вище речі є страшними для здорового суспільства. Але при глибокому розгляді явища, що вакансію приберегли для своїх, бо на ній краще — виявляється багато цікавих нюансів.

Ідея “блату” на перший погляд огидна з точки зору цінностей вільної людини, оскільки “блатні” отримують щось незаслужено. Але “блатну вакансію” можна заслужити або отримати як вияв соціального захисту, що теж повинно мати місце.

Хорошим і зараз особливо актуальним шляхом саморозвитку є комерціалізація своєї улюбленої справи. Але не в усих людей це виходить або виходить достатньо добре, щоби забезпечити хоча би прожитковий мінімум. Займатися не улюбленою справою — у більшості випадків є ризиком найважливішими речами та уповільненням особистого розвитку, це припустимо лише у виняткових випадках. Людей рятують прибуток від капіталу, родичі та однодумці, часто нічого не рятує. По знайомству, потрапивши на оплачувану посаду, на котрій до людини застосовуватиметься не загальний, суто економіко-функціональний підхід, людина може вирішити нагальні проблеми. Якщо при цьому публікується, що людина працевлаштована на особливу вакансію у рамках соціальної відповідальності, за якісь заслуги — тут немає нічого поганого. Як немає нічого поганого та нелоґічного у тому, щоби працевлаштовувати на таке місце однодумців, кого добре знаєш.

У країнах, де ринкова економіка існує давно, практикується виплата пенсій корпораціями. Практикується довічне наймання. Практикуються стипендії та ґранти — як із розрахунком на окупність, так і без нього. Модна західна модель, коли бізнес чи установа побудовані заради якнайбільшої економічної ефективності, а соціальна відповідальність, якщо вона є, то це — окремий процес, не є однією-єдиною із сучасних конкурентноспроможних. Не в усих випадках вона проста та гармонійна, та й просто можлива. А влаштування людей поважного віку, негармонійно розвинених, початківців на шляху професіоналізації своєї діяльності — чудово втілюється в умовах існуючих виробничих стосунків. В ідеалі це має відбуватися прозоро та з рівним доступом для всих. Повноцінне існування суспільства без цього неможливе.

Нагальною є потреба поділу “особливих вакансій” на неетичні, руйнівні, розбещувальні та на хороші, котрі реалізовують широкий суспільний інтерес. Тому хотілося би розмежувати терміни “блатна посада” та “синекура”. Для цього є щонайменше два варіанти дій. Потрібно популяризувати слово “синекура”, але із вилученням значення саме високооплачуваної, престижної, почесної посади. Те, що називається “синекурою” у словниках — зараз доволі часто називають “почесною посадою”. Або — вигадати нове слово для “етичної блатної посади”.

Слідом за тим обов’язково слово “блат”, нині переважно “декриміналізоване”, у повсякденні заміняти словами “знайомства”, “зв’язки”, “привілеї”, “підтримка” і т.д., вживати його суто як термін із кримінального світу, у тому числі й на позначення нехороших “особливих вакансій”.

Людина, яка займається суспільно корисною діяльністю або потребує опіки, часто має розширені права і свободи щодо працевлаштування. Це треба визнавати, впорядковувати, захищати від перекручень нехорошими людьми, закріплювати, нарощувати та використовувати заради справедливості та розвитку.