Від атома до мови

Приклад, як двоє видатних науковців захоплювалися у юнацтві ядерними технолоґіями, але потім обрали мовознавство. Як важливо перейти на іншу спеціальність, якщо розумієш, що це не твоє. Про вибір факультету, мови слов’ян, давність української мови та руйнівний вплив мови москалів – читайте і слухайте радіопередачу “Піфагорове Дерево.”

Член Головної Ради “Просвіти” Іван Пилипович Ющук та член ХОО ВТ “Просвіта” Володимир Семенович Калашник у гостях в Ірини Мироненко на “UA: Українське радіо Харків”. Запис 16.05.2019, етер 26.05 о 12:35.

Ірина Мироненко: Маю запитання до Вас, Іване Пилиповичу. Про Ваш дитячий, юначий вибір. Ви спочатку правда хотіли бути хіміком, а потім уже стали мовознавцем?
Іван Ющук: Так, це справді. Я навіть вступив у Київський університет на факультет хімічний. Але я, ще коли вчився у школі, пробував якісь вірші писати. Саме мовою займатися, мабуть, не стільки любив. Мені легко давалася математика. І мене зацікавила на той час, коли я вступав, саме фізична хімія — бо це розвиток атомної енергії і так далі. Але я не допетрав добре і таки вступив на хімію і побачив, що я не туди вступив. Ну і раз не туди вступив — то я поміняв. До Києва мені далеченько — до Львова мені ближче. Бо я з Волинської області, Володимир-Волинський район, з-над Західного Бугу. Туди було ближче, то я перейшов на богемістику. “Чеська мова і література”. Мене чехи зацікавили тим, що вже десь так перед 1848м роком чеська мова зникала. Там бідкалися, Юрнбан казав: “ми, мов, живемо у той час, коли останнє чеське слово зникне”. Не зникло! Бо взялися Будителі чеські, і зараз чеська мова є мовою Європейського Союзу, одна з мов. І наука розвивається, і взагалі чехи, тому що вони свого дотрималися, серед слов’ян, по-моєму, вони на найвищому і економічному рівні.
Володимир Калашник: Так-так! Я теж хитався, вступаючи, але хімія в мене була поряд із філологією. Приїхав вступати і без екзаменів, як медаліст. Прошу зарахувати мене студентом… “ф” написав — чи фізико-математичного, чи філологічного. І сидів, сидів, вагався все… Дівчата кажуть: “що ти там довго вибираєш?” “та чи філологічного…” Та як засміялись! Кажуть: “це якийсь дивак”. Кажуть: “та що на той фізмат! Там сушать голови. А філфак — це й література, це поезія.” І спраді — взяв верх віршознавчий оцей ухил.
Іван Ющук: Граматика і математика — це споріднені. Тому що це точні науки. Оце в цьому є річ!
Ірина Мироненко: Тобто в мене сьогодні гості, які не стали ні фізиком-ядерником, ні хіміком. Але Володимир Калашник та Іван Ющук — це люди, які знаються на тонкощах, на хімії нашої мови.